Розбилась чашка, чи злетів матюк
Із вуст чотирирічної людини…
Потрібен не директор їй, а друг,
Який їй не нашкодити повинен.
Принижувати гідність легко нам
З позиції: я – старший, то розумний.
Дитина чашку,- ми душі їй злам.
Розбили, і поклали в тіло-урну.
Не можна й потакати. Довести
Потрібно, що віднайде кара Божа,
І краще її зараз шльопнеш ти,
І життя нове розпочатись може.
Вчимось з дитинства відпускати гріх,
І не давати приводу образі.
Не розпач каяття – щасливий сміх
Те джерело, що дасть життя оазі.
