Поете, не мучся щомиті! –
Почулось, чи вийшло зі снів?
Багато змінилось у світі
З тих бурно завихрених днів.
Які ж то громи відгриміли!
Які ж то дощі відгули!..
А зорі горять, як горіли,
А хмари пливуть, як пливли.
Поете, не мучся щомиті! –
Знов голос тривожний дзвенів.
Ніщо не змінилось у світі
З тих гірко оплаканих днів.
Нiл Гiлeвiч
Ня рві сабе сэрца, паэце!
Ня рві сабе сэрца, паэце!..
Пачуў я – ці гэта быў сон?..
Як многа зьмянілася ў сьвеце
З тых бурна ўзьвіхураных дзён.
Якія грамы адгрымелі!
Якія дажджы адгулі!..
А зоры зіхцяць, як зіхцелі.
А хмары плывуць, як плылі.
Ня рві сабе сэрца, паэце!
Зноў голас трывожны, як звон.
Нішто не зьмянілася ў сьвеце
З тых горка аплаканых дзён.
