місто живе. шумить, прокидаючись, колесами автівок бруківкою
і засинає гуркотами останніх трамваїв.
ти живеш у великій коробці без душі, вважаючи її домівкою.
блудиш його химерними, тисячами ліхтарів освіченими-освяченими вуличками без краю.
ти - частина мурашнику, нависле тіло над іншими тілами в маршрутках, особистість, що інтегрується-глобалізується зі швидкістю світла.
місто живе. живе усюди - і в центрі, і в найпотаємніших закутках.
поспішаєш жити, запізнюєшся, змінюєш житла.
чи там лишилась природа, у парках, де дерев ба менше, ніж людей
на тих лавочках, які зроблені з їх нещасливих братів?
місто живе. як змінити життя тисячами ідей?
індустріалізація наступає на горло природі. гнів.
