Віруси “ковідні” в повітрі ще штовхались
А сонце тупо гріло нам з небес.
І в тамбурах студенти цілувались,
Згубивши до навчання інтерес.
Обмінявшись зграйками мікробів
Лапали один одного... де могли
Нило тіло, тиснув респіратор,
Ще й під ногами нявкали коти.
Сонце в'яло рухалося спати
Обіцяючи усім без кайфу ніч...
Дуба, що гордо височів крислатий
Добивав столітній параліч.
Мелодійно плямкала грязюка
Під ногами, що летіли деінде ускач.
І шастали радісно біля люка-
Щури - провісники моїх невдач.
Раптом в штанях пікнула мобіла
Й несподівано йокнуло в грудях.
Бо від есемески любилка бубнявіла
Хоч було тільки слово -"Підповзай"!
Труси, забуті похапцем в передпокої
Жаркий шепіт, шльопання двох тіл...
Гладкість душ, четертого формату…
І твій стогін - цвірінькання райських птахів!
