у сні з теплим гулом останніх осінніх ос,
у кожному кроці по колу навколо тіні,
ввижається / чується щемний апофеоз
німі блискавиці / хмари в кривавій піні_
>
порожні таблиці вікон бетонних трун_
тотожні кубічні об’єми для манекенів_
дерева_ сакральні плетива чорних рун_
ворони_ нудьгою збуджені наречені_
>
дзеркальні нейрони з’єднані навмання_
тривогою скуті вжалені мимобіжні_
забутого слова впало пусте зерня
і протягом з півночі погляд наскрізний ріже_
>
охочі до відчаю п’яні від сліз жерці
нарешті засвідчують сміхом свічаду сповідь_
задутою свічкою бути в чужій руці
_всі збіги та натяки майже не випадкові_
>
трясе від напруги ляльку на трьох нитках,
дурман медоносів морить порожню душу_
розбещену сумнівом віру цілує страх,
глибинні структури пам’яті крик ворушить_