Дбайливими руками мами був створений маленький світ і виплекане кожне слово лунало в нім як заповіт.
Ті принципи одвічно рідні, поглянь, ще пахнуть молоком, вони тебе цілують в тім'я і пестять душу перед сном.
І так навіки буде, мамо? Мені так добре, коли ти, береш мою маленьку руку і кажеш стежку куди йти.
Так буде доти, поки будеш своє прабатьківське тепло живити власною душею, лелече берегти гніздо.
Вплелися роду хромосоми у цей старий від часу тин, журавлик воду зачерпає, немов минуле добуває і каже: ти - батьківський син.
В хатині дихає долівка пахучим квітом спориша, а піч ховає в собі духів, щоб спала з миром їх душа.
І долинає теплий вітер, цілує втому сивих скронь, нескошена трава пахуча чекає доторку долонь.
А мальва, мов жива, хапає тебе з-за хати за рукав, тут навіть небо пам'ятає, тут кожен кут тебе чекає, прийди, щоб совість не проспав.
GG 2020
