переможець дуелі з собою
лущить глянцеву кригу дзеркал_
не змарніє такий від похвал,
він жадає наступного бою,
ледь стерпівши нудний інтервал_
_
не сп’яніє такий від погорди,
ціпеніє знесилена тінь,
вже не в змозі здійнятись з колін_
виринають з кутів вовчі морди
і щезають в імлі сновидінь_
_
переможець дуелі з собою
окропив сміхом спогадів сушу_
срібний маятник став непорушно,
вклякла темрява тхне таїною
і лоскоче спустошену душу_
