Баранівському Олександру Миколайовичу – 25
«ОЙ, девушка Надя чего тебе надо?
Жила Сердюк Надя,
Надя Сердюківська,
Покохала Сашу –
Стала Баранівська.
Повіз Саша Надю
Складати солому,
А там у соломі
Змайстрували Рому.
Було мало грошей,
Жили босі й голі,
Поки не попали
У Красненську школу.
В школі довелося
Діточок навчати,
Самому навчитись
Жити без зарплати.
Саша з дітворою
Через тин плигає,
Як заробить чвертку
В майстерні навчає.
Надя учить діток
Читати й писати,
Віднімать, ділити,
Множить, додавати.
Отак і працюють,
Гривні заробляють,
Соб чверть століття
Разом відзначають.
Милі Саша й Надя!
Ми будемо раді,
Якщо у вас буде
Наче на продскладі:
Хай буде горілка,
Холодець в тарілках,
Вино і закуска,
Ще й копчена гуска.
Хочем побажати
Перейти у хату
І навчитись жити
На повну зарплату.
Хай маленький Рома
Живе в новім домі,
Нехай підростає
Та доленьку має.
Та щоб не сиділи
І вночі без діла!
Щоб була сімейка,
Наче у Омелька.
Щоб одне одного
Сто років любили,
Щоб удвох ніколи
Горшків не побили.
Так будьте ж здорові,
Не босі й не голі –
Отаке бажання
Вчителів і школи!
22.03.1998
