В пам‘ять рідним батькам.
День осінній
Сьогодні осінь нагадала
Стареньку хату край села,
Здається вчора в ній була
І по щоці поплили сльози,
Лягли на душу всі морози.
Нема нікого, тільки пустка
Вдягла стару, з віночком, хустку
Обняла темрява удвірки
І пес не гавка коло хвіртки.
Розлога груша похилилась,
Неначе всім святим вклонилась,
Дрімали вікна - дихав ладан,
Та час вже їм не був підвладен.
Там вицвів пліт - зчорнів убогий,
А я стояла знов за рогом,
Тулила спогади дитинства
І все тепло від материнства
Твойого, мамо! Щем у душу,
Вклонитись тобі, тату, мушу
За все, що дали у житті,
А нині квітнуть спориші.
І на могилі цвіт осінній,
І від свічок лишились тіні,
Там тихо лине в небеса
Молитва світла та свята
І ви у ній - клин журавлиний,
У синь небесну, так, невинну.
Летять слова, де вічна пустка
І у руках старенька хустка,
Котру притулю до грудей,
В ній скрию спогад від людей -
Присплю... десь вітром заколишу,
В думках своїх поспати лишу:
- Дрімай, убогий та невинний,
Бо вже жевріє день, осінній...
(С) Леся Утриско Воробець
