Скажи, козаче,
Чи не пора провітрити конюшні,
бо розвелась в соломі всяка ядь,
огидні і лукаві, всякі зайди ушлі,
антиукраїнська і чорнорота бл*дь!
Вже застоялись наші коні,
Вже застоялись на припоні-
Копито хоче запаху землі,
А в піхвах срібних нудяться
І хочуть плоті вражої шаблі.
Терпіння!
Терпіння-це поразка,
Зло непокаране цвіте,
Життя – не в задзеркаллі казка,
А живий вітер часу нас змете.
Так, піднімай же над полком клейноди,
Безцінні і здобуті перемогами батьків,
Відкладемо на завтра хороводи
І лава справедливо двигне
на підлих наших ворогів!
