UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Білоозерянська Чайка: Пам'ять серця - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 08.03.2021 - 07:38
 Бабусі людей нашого покоління - святі...Скільки випало на їх долю! А вони підняли дітей, і в вихованні внуків брали не останню участь. Вічна пам'ять, слава і покой їм!    
C.GREY, 06.03.2021 - 18:25
 Бабуся недарма несла звання своє почесне... За це нехай їй вічно буде Царствіє Небесне! 
Променистий менестрель, 01.03.2021 - 12:48
    Дуже гарно. Бабусі наші то святе....Бабусі Палажці присвячується Де ж голуб білий, де та синь, Що обвиває нас в Нірвані? Я небо хочу попросить – Мені явило щоб неждано Той образ, зве вже без причин По рідній, хоч небесній Феї, Що відлетіла в далечінь – Душа моя болить за нею. Слова Ти мудро берегла, В житті Ти ними не смітила, Поради лиш в очах несла, Рядком посидіти любила. Дісталося по долі їй, Щоб стать дражливою і злою... Ні! Доброта і ласка з вій – То мудрість поряд йшла з імлою. Вона знегоди знов несла, Переступаючи припони: Не жалілась і не кляла, Не звала помочі сторонні. Нікого не судила, ні; Не роздавала всім поради, Та заповіт її в мені – Живу з ним в Світі, Бога ради. Де ж голуб білий, де та синь, Що в ній Душа її літає, Проміння щастя посилає? Прощення хочу я просить. Не приголубив й не сказав В житті цій славній білій птиці Та в час останній відлучився, Не попрощався... Як узнав – Вже пізно було – відлетіла Жар-птиця, Бабця, біль її – У ті незвідані краї, Що душу їй тепер зігріли... І звідти вже листів не жди, Все відбулось і віддзвонило. Де ж голуб білий, де та синь, Що нас з тобою в час єднає І душу милує, вітає? Надію зустрічі носить... В житті другому – ким там будем, В якім спорідненні життя? Стежинки зійдуться, розбудять Нам душі – ось такі чуття. Та раптом голуб вже на плечі Сідає, ніжно щось так шепче... Ти хто? – Мені лиш воркування, Твоє, бабусине сказання, Що мрії збудуться мої. Почула... Хтось з’єднав мости – Я взнав, що тут витаєш Ти, Бо Серце образ твій вже чує, Неначе хтось рядком чатує... Тут птиця біла вверх злітає... Прощай, зустрілись. В небі тане... 01.12.2001р. Катерина Собова, 01.03.2021 - 10:34
Добрий слід залишила бабуся на землі, її душа радіє за Вас, Мариночко!
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
