Розкажи мені про Космос, про недосліджену безмежність, безвимірність і безчасовість
Заспівай мені зірками, промов планетами слова, котрих я ще не чув. А я тобі натомість
покажу шлях, яким проходить Місяць, аби торкнутися до моря, аби пізнати його шепіт, його стогін, його сум
його бриніння струн, цей Місяць мов пустун себе змальовує у хвилях і дивиться на себе і переконує себе що не брехун
Він переконує, що тиша ця цілюща, її достатньо, йому аби світити, а інша сторона здається тінню
Проте у цю пору зелену і весінню так хочеться сказати звіддаля всю правду
Чи заспівати, чи на матрасі по хвилям попливти?
Лише безмежний Космос позбавляє самоти.
