Золото сліпить, золото ліпить,
Маси, що начебто з золота теж,
І кайдани на руках міцно сціпить
Ти тут на дроті, а це – твій манеж.
З золота вулиці, з золота небо,
Золото тисне на тебе з сторін,
Це бо для тебе найбільша потреба,
Дихайте глибше, невільники стін!
Золото душить, золото тягне,
Ти вже у путах, бо сам так схотів,
Швидше вивішуй із золота стяги,
Щоб яскравіше твій пай блискотів!
Начебто все це, начебто ясно,
Золото – ідол і золото – Бог,
Та загляни, загляни, та під рясу,
Там же не золото – чорний лиш смог.
Золото сліпить, золото ліпить,
Маси темніші в душі, ніж смола,
Будь тим одним, що ці пути розціпить,
Ці бо рядки прикладай до чола!
Золото може й блищить як ікона,
Але чого це, скажи, показник?
Чи ти готовий до самого скону,
Бути рабом перегонів пустих?!
Кіра Зубаль
29.11.2015
