Сльози не всохли. Досі жах.
Молімось всі за Україну.
Уже відсутні стриманість і страх,
Хоч маємо міста - руїни.
Ми досі в битві, у війні.
Рашист лютує, звірство чинить.
Та ми не вбиті, ми живі.
Така душа моєї України.
Хоч біль, і кров, і сльози на очах.
Та це підсилює наш дух до перемоги.
Ми наближаємо Росії крах...
Мовою сили вже ведемо діалоги.
Применшим слізьми невимовний біль.
Примножим силу духу - це потрібно.
Підсилим наше військо. Всім уклін!
А все щодо Росії - то огидно...
Борчук Сергій
