***
У водах човник хвилечку розбив.
На березі вже зелено й вербово.
Як за тобою, весно, я тужив.
Війна краде моє весняне слово.
Ну як мені красу твою узріти,
Коли душа наповнилася болем?
Ти вже цвітеш, та одцвітають діти,
Собою захистивши наші долі.
Роса сріблиться в молодій траві,
Гіркавить дим від вибухів-туманів.
Ми ще живі. Та рани у крові.
Вже нею окровилися й тюльпани.
Квітневий час, джмелі в пилку гудуть.
Ну хоч комусь сьогодні веснянково.
Весна цвіте, та вірші не цвітуть.
Війна краде моє весняне слово.
19.04.2022
Віктор ОСТРОУХ
