Тихо мовчу, бо слів замало.
Нестримний біль від наслідку війни.
Вірні сини і доньки зброю взяли,
Відбити стрій московської орди.
Шкода дітей, жінок і матерів,
Шкода батьків, в яких пролились сльози.
Скільки смертей, розрухи і вогнів,
Потрібно вбивцям, щоб прийняти дозу.
Невже спокійно жити вам замало,
А небажання жити до снаги?
Невже вмирати юним круто стало?
На дні безодні ваші воїни й човни..
Відплата буде - біль страждань відчуєш.
Не шкода твого сина, бо ви - зло.
Не шкода сліз й великої расєї
Бо твоя назва тепер пишеться 'лайно'.
А наша Україна нездоланна,
Назавжди славна, сильна і жива.
Жива душею, дітьми і єднанням.
Ненька достойна слова і пера!
Борчук Сергій
