Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Ой, яка ж вона красива!
Біла птаха, ніжні крила… у саду на гілку сіла.
Де сліди лихого ката, оповита смутком хата.
Біла птаха, ніжні крила.
Нам на радість прилетіла!
«Що тут робиш, біла пташко? Бачиш, що усім нам важко.
Відлітай мерщій, красива, бо обпалиш білі крила.»
Біла птаха, ніжні крила.
Відлітати не схотіла!
Не злякалася смілива, в голубінь ясну злетіла.
Щоби зникли хмари сірі – крилоньки розкрила білі.
Біла птаха, ніжні крила.
Україну всю прикрила!
Біла птаха, ніжні крила… в синім небі пролетіла.
Дзвінко-дзвінко заспівала, що чекали її - знала.
Біла птаха, ніжні крила.
Як же весело дзвеніла!
Чудова пісня, Надійко! 
