ЧОРНІ КРИЛА.
Чому такі жорстокі і заплутані,
Гіркі листи історії ,потріпані ,
Якимось лихом нам написані ,придумані,
Слізьми і кров'ю до граніту кріплені.
Ніч накриває місто пеленою,
Дощу краплини б'ють по підвіконнях,
І на душі давно немає спокою,
Тремтить ,як вогник свічки на долонях.
І ворони над мороком кружляють,
Не виринути ,темні дні і ночі,
І чорні крила небо закривають,
За ними світлу тінь шукають очі.
Свідомість стомлена і кровоточить серце,
Думки ,як загнані в куток звірята,
Дитячі очі ,світлі, як озерця,
Цілує в розпачі і болі бідна мати.
Уже давно забув, як посміхатися,
Як настрій підіймає чашка кави,
Як просто хмарами на небі любуватися,
І не чекати вибухів заграви.
Чому такі жорстокі і заплутані,
Гіркі листи історії ,потріпані ,
Якимось лихом нам написані ,придумані,
Слізьми і кров'ю до граніту кріплені.
Сумні часи історія призначила і нашому народу. Тримаймося!
