Ти куди утікаєш іще один день?
– Крапля ще, крапля ще у копилку життя…
Я тебе зустрічав на покуті вже десь,
Що вчувалося в час мого серцебиття.
Там де чорна є ніч, і за чорним щось склом
Промелькнуло німе, бачене десь лице?
Дошка шахова, мов чорно-біле кільце.
Сонце сіло. Збулось за колишнім селом…
Череда лиць пройшла – такі рідні й близькі,
Наче з фото, які я малим ще робив?
Ні сказань, ні за руку схопить не зумів…
Скрипки жалібно грали, йшов дим від смичків…
Сон, життя – розгадати ніяк не вдалось.
Безкінечність і мить, чи клепсидри* вінець?
А якщо все це нам лише якось здалось?
Думається про все знає лишень Творець.
21.03.2023р.
Клепсидра* – пісковий годинник