Пройшли дощі, пройшли часи
І сонце стільки раз зайшло.
Ми були разом, ми дружили.
Нам дійсно весело було.
Ще в пам’яті живі ті дні,
Ті ранки сонні, ті повчання.
Летять години, мов живі
І за секунди вже прощання.
Хто пам’ятає наші пари?
Записки, зошити, навчання…
До країв списані листки,
Неспані ночі, позіхання?
Франко нам свідок – ми навчались,
Жили, сміялись, сподівались.
Та час летить, як вітер в полі…
Дощить щоосені у Львові.
Присвячується всім студентам
Львівського Національного Університету ім. І. Франка.
А особливо групі ІНФ 51 (2008 року випуску)
