Невже з’єднались два окрилення до купи,
Можливо, відчай ще утримує мене…
Від зайвих кроків у породження розлуки,
Від ранніх звершень також наче прожене.
Та сплеск енергії спрямований постійно
На милий погляду і звабний силует.
Там де ключі від щастя сховані надійно
І щось безкрає в хаосі гучнім живе.
Навколо марення, шукає десь шпарини,
Щоб увірватися у душу без вагань.
Щоб я у мріях вже в незвідане поринув,
Наблизивши бажання за відверту грань.
Моя енергія вже розпізнала вроду –
Твою красу, що так бентежить повсякчас.
Тендітність поглядів безслідно не проходить,
У млосних закутках душі, немов свіча.
Горить, дорожча від усіх скарбів на світі,
Цінніша за майбутнє, бо воно ще спить.
Але зоря на небі нам розкішно світить,
Дарунок Божий від кайданів самоти.
21:57, 08.03.2017 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
