Не цокаясь
Были поселки, деревни, жили человеки,
Были в стране люди, а остались - зеки.
Города в деревни скоро превратим,
Фермы для животных, этого ж хотим.
Кто то молча, тихо, выпил, но не возразил.
Кто его услышал, кто его спросил?
Только вот мобильник снова зазвонил,
Кореш похмеляться в гости пригласил.
Ты плесни в стакан,
Больше, не жалей,
Горькую до дна
Выпьем за друзей.
Змей, он ведь зеленый.
Боримся мы с ним.
В стопку всем налей,
Мы и победим.
А закусить?
Кушай, кушай... ушками,
Будем, будем ... хрюшками.
Ложки, ложки ... лжи,
Ослик... кушай, жри!
Ушки отрастут,
Слушаешь ?
Ты тут ?
НЕТ царю не скажем,
Маслом хлеб помажем.
Марафоны лжи,
Жри, наш сладкий, жри!
Мусорный пакет полон али нет ?
Крутится планета
Или голова ?
Если все сожрал,
То сошел с ума.
Ты забил желудок,
Уши и кишку,
Хрюшка под центнер,
Хрюкает : - Хрю, хрю.
-Новую еду
- Я с экрана жду.
- Триста миллиардов
-Царь вчера украл,
-Значит всем без сахара подадут нам чай,
- Есть у нас сухарик,
-Смотрим мы кино,
-Вертится наш шарик,
-Не пищит комарик,
-Лишь дрожит окно.
-Водочки в стаканчик
-Нам плесни, дружок .
-Будет скоро фаршик.
-Скушаем свиней.
-Козлик он костливый,
-Рожки подпилим.
- Ты такой красивый,
- Кушай й помолчи.
- Закусь нам с экрана скоро подадут,
- Виртуальный мир, он уже вокруг.
ID:
999188
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.11.2023 21:21:26
© дата внесення змiн: 22.11.2023 21:48:59
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|