Іноді зустрічаю в творчості поетів
таке явище, як ліричне застосування
"дихання озоном"
...Не бываю я нигде,
Не дышу озоном.
Занимаюсь на труде
Синхрофазотроном.
"Пісенька першокласника"
Алла Пугачова 1978 рік.
Одного разу, Алла Пугачова
Озон вдихнула в пісеньці одній
Й наслідування мода стала нова
Не втративши з роками статус свій.
Прекрасною в поетів стала мірка.
Навіщо кляту хімію ту знать?
Якщо про це співала суперзірка
То значить можна всім його вдихать!
Бомонд елітний нехтує закони.
Фанати ж вторувати мають все!
Завжди писати тільки під шаблони,
Так просто - наче їхать по шосе.
І понеслась ідея поетична
Вдихаючи озон до самих дір!
Це ж так використовувать практично
Що навіть би позаздрив і Шекспір!
Поете, користуйся не побічним:
Озон насправді це ж отруйний газ!
Бо на скаку в польоті поетичнім
"Дасть дуба" під тобою твій Пегас!
Не пий того, що ллється на всі боки
Удобривши в поезії бур'ян.
Як добре, що Борисівна в ті роки
Нічого не співала про метан!!!
PS Вікіпедія: Озон є сильним окисником,
отруйний для людини, у приземних шарах
атмосфери, наряду з пилом, оксидами
азоту та сірки є забрудником повітря.
Доволі часто чую, що "дихати озоном" виходять надвір після дощу, хоча насправді той запах називається "петрикором" і нічого спільного з трикиснем не має. Слушне зауваження в гумористичній формі
Шарм відповів на коментар Прозектор, 22.03.2024 - 15:36