Титанік
Євросоюз – великий корабель,
Розкішний супермегалайнер,
Пливе давно уже і дотепер,
Здається всім, що все нормально.
Десь у його прихованих глибинах,
Упевнено працюють двигуни,
Ніс хвилю розрізає безупинно,
А за кормою піняться гвинти.
На палубах кругом живі оркестри,
Гуляють Ібрагім, Амір і Мустафа,
Їх третім класом дозволяють везти,
Але і в першому і в другому їх тьма.
Усе кругом так радісно, чудово,
Веселок барви, карнавали, шум і гам,
Розкішні бари і басейни лазурові,
От би сюди потрапити і нам!
А капітанів там з десяток добрий,
Тримають впевнено штурвал,
Усі по черзі дивляться за обрій,
Не помічаючи холодний білий вал…
А ми так мріємо дістатися облавку,
А може, навіть, геть піти на абордаж!
Але чекаємо квиточок при прилавку,
Щоб пропустили нас і наш багаж.
За той квиток, життя свого на грані,
Ми що завгодно, все на світі віддамо!
І зачаровані зійдемо на «Титанік»,
І в марево, на блиск попливемо…
