Тепер переклала українською сценку Мері Сідні, в якій два пастухи вихваляють під видом Астреї, богині справедилості, Єлизавету I.
Оригінал:
Mary (Sidney) Herbert, Countess of Pembroke
A DIALOGUE BETWEEN TWO SHEPHERDS,
THENOT AND PIERS, IN PRAISE OF ASTRAEA
Thenot: I sing divine Astraea’s praise,
O Muses! Help my wits to raise
And heave my verses higher.
Piers: Thou needst the truth but plainly tell,
Which much I doubt thou canst not well,
Thou art so oft a liar.
Thenot: If in my song no more I show
Than heav’n, and earth, and sea do know,
Then truly I have spoken.
Piers: Sufficeth not no more to name,
But being no less, the like, the same,
Else laws of truth be broken.
Thenot: Then say, she is so good, so fair,
With all the earth she may compare,
Not Momus’ self denying.
Piers: Compare may think where likeness holds,
Nought like to her the earth enfolds –
I looked to find you lying.
Thenot: Astraea sees with wisdom’s sight,
Astraea works by virtue’s might,
And jointly both do stay in her.
Реклама
Piers: Nay, take from them her hand, her mind;
The one is lame, the other blind.
Shall still your lying stain her?
Thenot: Soon as Astraea shows her face,
Straight every ill avoids the place,
And every good aboundeth.
Piers: Nay, long before her face doth show,
The last doth come, the first doth go.
How loud this lie resoundeth!
Thenot: Astraea is our chiefest joy,
Our chiefest guard against annoy,
Our chiefest wealth, our treasure.
Piers: Where chiefest are, three others be,
To us none else but only she.
When wilt thou speak in measure?
Thenot: Astraea may be justly said
A field in flow’ry robe arrayed,
In season freshly springing.
Piers: That spring endures but shortest time,
This never leaves Astraea’s clime.
Thou liest, instead of singing
Thenot: As heavenly light that guides the day,
Right so doth thine each lovely ray
That from Astraea flyeth.
Piers: Nay, darkness oft that light enclouds,
Astraea’s beams no darkness shrouds.
How loudly Thenot lieth!
Thenot: Astraea rightly term I may
A manly palm, a maiden bay,
Her verdure never dying.
Piers: Palm oft is crooked, bay is low,
She still upright, still high doth grow.
Good Thenot leave thy lying.
Thenot: Then Piers, of friendship, tell me why
My meaning true, my words should lie,
And strive in vain to raise her?
Piers: Words from conceit do only rise,
Above conceit her honour flies;
But silence, nought can praise her.
Мій український переклад.
Мері Сідні Герберт, графиня Пембрук
Діалог пастухів Тено й Пірса в похвалу Астреї
Тено:
Астрею хочу я хвалить
І муз прошу: допоможіть!
Хай буде стиль прекрасним.
Пірс:
Ти правдоньку лише скажи
Й говорячи, не нагріши,
Бо брешеш дуже часто.
Тено:
Коли скажу не більше я,
Ніж небеса, земля, моря
Вже знають – щирість каже.
Пірс:
А зайвого не говори,
Лише що є, те і назви,
Бо збрешеш ти інакше.
Тено:
Вона – і добра, і ясна,
Їй пара – лиш земля сама.
І Момові – мовчати.
Пірс:
Шукать їй пари кличеш ти,
Та на землі нам не знайти.
Не можеш не брехати.
Тено:
Зір мудрості – в її очах,
Чесноти міць – в її ділах,
Вона обох єднає.
Пірс:
Без неї мудрість втратить зір,
Чеснота ж – міць свою, повір.
Брехня все не змовкає?
Тено:
Астреї досить глянуть раз,
Як зло втікатиме від нас,
Добра же більше стане.
Пірс:
Іще й не глянула вона,
Як при добрі ми і без зла.
Брехун не перестане!
Тено:
Найбільша радість в ній для нас,
Вона – найбільше із багатств,
Від лих нам охорона.
Пірс:
Де троє ці, є благо там,
Проте одна – все благо нам.
Стать чесним не завгодно?
Тено:
Астрея – це весна сама,
Мов квіти лугові – вона,
Весни оздоба перша.
Пірс:
Весна всміхнеться та мине,
Астрея серед нас живе.
Все не співаєш – брешеш.
Тено:
Як промінь сонця шле нам вись,
Так від Астреї світло скрізь,
Його прославмо влучно.
Пірс:
Та після сонця – темний час,
Астрея ж тьму жене від нас.
Як Тено бреше гучно!
Тено:
Астреї зовсім не старіть.
Так пальмам, лаврам зеленіть
Без віку, достеменно.
Пірс:
Дерева можуть не зрости,
Астрея ж прагне висоти.
Будь чесний, друже Тено!
Тено:
Мій друже Пірсе, та чому,
Слова – не ті, як не почну,
Всі марні намагання?
Пірс:
Від марнославства – слів потік,
Та вища честь її від них.
Їй похвала – мовчанням.
Переклад 02.04. 2024
ID:
1010206
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.04.2024 18:20:18
© дата внесення змiн: 23.06.2024 09:53:50
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
