26 травня я з дружиною (не з військом) їздили (не кіньми, а поїздом) на літературний батл в Франик (Станіславів). Проведення благодійного слем-змагання стало вдалим моментом для того, щоб побачити купу цікавих людей та гарно й з користю провести час.
Якщо ж говорити про сам захід, то тут назбиралось, аж 16 учасників. Для мене це став найдовший слем, на якому я був присутній.
Структурно все було стало: загальний тур, півфінал та фінал. Спочатку по черзі усі читали 2 хвилини обрані (найкращі) тексти.У віршах не було матюччя, дискримінації та відвертих зневаг учасників. Одним словом типовий толерантний набір, за порушення якого можна було отримати штрафні бали або ж взагалі вилетіти. Коли учасники прочитали тексти у вибраних проміжок часу, усі глядачі переходили до голосування. Усі мали змогу проголосувати донтами. Один бал вартував 50 гривень.
В хід йшли куп'юри різного номіналу й навіть американські долари:) Опісля того, як усі бали було пораховано (кошти в скринці та монобанці), підбивався підсумок глядацького голосування. Далі наставав час журі.
На заході була присутня трійка суддів, які підіймали в гору оцінки від 1 до 5. Зазначу, що вгору не було піднято 1, а всі 5-ки від суддів глядачі й учасники побачили, аж у півфіналі. Таким чином раунд за раундом, збільшуючи час виступу та віднімаючи половину учасників, відбувалась літературна битва. Хоча, як на мене, це була радше битва коштами. Але в даному (благодійному) аспекті події це й не так погано, оскільки головна мета не возвеличування власного "его", а збір коштів на бригаду Едельвейс. Правду кажучи, щоб мінімалізувати вплив грошей на саму суть поєдинку для літераторів, якщо б на це була моя воля я б на місці організаторів надав членам журі оцінки від 1 до 12. Але поїзд поїхав. Усе відбулося, як і мало відбутись. А організатори - надзвичайні молодці, що так круто заохочували до голосування глядачів.
До речі, мене здивувало, що я дійшов до фіналу. Збирався вилетіти у півфіналі 🙂 Але психанув та прочитав найсильніші свої тексти. Розумію, що тут моя логіка почала храмати. Мовляв для чого читати найсильніше, якщо не плануєш проходити далі? Бо суть була не давати голосувати дружині й знайомим, а присісти на стілець. Але не так сталося, як гадалося. У гору злетіли усі 5, тоді й настала по-справжньому моя перша перемога.
У фіналі я зайняв третє місце. Усіх фіналістів нагородили почесними дипломами від книгарні Є та дали по книзі поезій.
Звісно, усі ці місця це умовність, але мені було приємно пройти так далеко. Все-таки вважаю Франківщину дуже сильною в плані поезії. Тут безліч достойних літераторів.
Мене тішить, що багатьох чудових поетів та поетес знаю особисто.
Між іншим, організатори практично дотягнули до потрібної суми у 20к. Не писатиму від себе суму нехай про це повідомлять орги, бо ж в ділі з грошима потрібна точність.
Від себе на завершення додам, що я дуже вдячний за інформацію, що у Франику буде така гарна подія, яка трішки висмикнула мене з рутини. Радий був бачити старих знайомих та давніх друзів. Говорити й проживати момент разом, як на самому заході так й опісля. Вдячний усім за донати на ЗСУ та підтримку оплесками та оцінками.
Дуже дякую за наданий дах над головою й м'який диван.
Честь. Обійняв) Вразі чого вибачайте, якщо щось не так.
З повагою, Богдан Кухта
28.05.2024