Вже хмари осінні пливуть над лісами
Стелиться горами сизий туман.
Не дзвонить синочок чомусь вже до мами,
Пелюстки осипав в садочку тюльпан.
Верба вже без листя схилилась в зажурі,
Молитву матуся чита за столом.
А дні вже зробились коротші й похмурі
І гуси у вирій летять за вікном.
Молитву до Бога шепоче матуся,
Від вітру на дворі ялина скрипить.
Синок обітцяв ,я рідненька вернуся,
І мама чекає ,вірить не спить.
Дощик осінній покрапав із неба,
Сказали матусі синочка нема.
Пропав десь на сході шукати не треба.
Та в це не повірить ніколи вона.
Світає.
На небі вже зірка остання згаса,
Дзвінок телефону вчувається мамі
МабУть задрімала в молитві вона.
Півень на бантах ,у такт телефону,
Хоче матусю збудити зі сну.
Дзвонить синочок до неї з полону,
Не міг залишити її він одну.
Сказав повернуся , дотримає слова
Адже матуся у нього одна.
Хто ж їй на зиму залагодить дрова,
Батько загинув , його вже нема.
Ох ця війна скільки біди нам завдала,скільки життів забрала 
