споглядаю
як не впорався наждак очерету
із затиранням берегової лінії
до стрункого послуху
як не впоралося сонце —
грубіянячи жаром в очі ріки —
із прасуванням
брижатої сукні течії
як попри все
прорізуються
прозорі й чисті
немовлята краплин
з неприборканої поверхні
й замість першого крику
мають перше мовчання
таке ж пронизливе і живе
аж риплять стопоряться
коліщатка літерок «о» —
два в слові «горло»
два в слові «голос» —
й випадає
з котрогось колеса
та сама забігана білка
лежить на спинці віддихується
кігтики сточені
сивина на хвості
ліс у ребрі
нарешті — думає — воля
20.05.23
