Частинка життя Лягла й мені осіння шаль на плечі, Сійнула в коси снігу-сивини, Але душа ще рветься до малечі, І в цім немає, мабуть, дивини, Бо стільки літ дивилась в очі дітям, Де вдосталь було сонця й доброти, І в душу поверталось тепле літо, Коли ми мандрували у світи, Де все-усе нове і загадкове, Що кликало в невидимий політ, П’яніли весни на кущах бузкових, Вдягались вишні в білосніжний цвіт. І хоч наука не була легкою, Та скільки ж відкривала таємниць! Пливуть-пливуть знов спогади рікою, Під супровід небесних зоряниць. 10.11.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1027083 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.11.2024 20:13:23 © дата внесення змiн: 22.11.2024 20:14:12 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie