* * *
Мене провідують у снах чиїсь думки.
Я ці видіння розбираю на слова,
буває деколи у пам’яті провал,
а інколи і просвітління, навпаки.
І ще немає слова… думка є жива –
затим лягають на папір нові рядки.
Мені у снах диктує вірші хтось чужі.
Я їх повторюю, немовби отче наш –
оцей невидимий нав’язливий міраж.
Не все заучене торкається душі.
Я рухом вій витурюю пустий вантаж,
хтось до поезії ймовірно збайдужів.
То що ж там діється в небесній вишині?
Хтось пропонує тайно досвід чи урок,
у когось ще не затупилося перо…
Безпосередньо пропонує хтось мені
розсортувати хист прихованих зірок,
й добром наповнити мої самотні дні.
05.10.2020
