|
-Піди за мене, ласкою просю,
І не брикайся, як коза на полі,
Тобі я правду розкажу усю,
Як жити будемо в сімейнім колі:
Намнемо маку, напечем коржів,
Удвох ми заховаємось у хаті,
Не думай, розум мій не зубожів,
Як наїмося!!! Можна, ми жонаті!
А батько каже, як женюсь таки ,
Щодень дружину скубтиму за коси,
Коромислом їй натовчу боки,
Чим не жених я, не гладкий, не косий?
Ну що, так засилати старостів?
Для тебе, каже батько, й зірку з неба,
Ану поглянь, як я близенько сів,
Я й місяця украду, якщо треба.
Накупимо ми хромових чобіт,
Селом удвох пройти в таких не сором,
Щоб поповзли чутки на весь повіт:
«Та й чоботи в Стецька!» - кричали хором.
Та не комижся, колупай он піч,
Наткала рушників? А є хустина?
Вже точно я женюся цьогоріч.
Он чуєш, кличе теща свого сина.
Турбується, аби я попоїв,
І не охляв, як у ярмі скотина,
Йди в хату і не слухай солов’їв,
Вже на столі святкова скатертина…
Піди за мене, ласкою просю,
І не брикайся, говорити годі.
Вареників макітру з’їм усю
І заживем, як кажуть у народі!
12.12.2024
ID:
1028848
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 19.12.2024 10:28:36
© дата внесення змiн: 19.12.2024 10:29:15
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
