Вузькі , задумливі алеї
і тиша ніби у раю.
Безмовний спокій в кожній стеллі
печаль убила метушню.
Маленькі римські цифри дати
так мало бог відміряв всім ,
тут безталанні і таланти
знайшли останній тихий дім.
Хто жив до нас і поруч з нами
знайомі фото і чужі,
в рядок у мармурі з хрестами,
прості земляни і вожді.
Чорний граніт під стиль бароко
перелік дат і всіх чеснот.
І хрест облізлий одиноко
стоїть з гранітом під шнурок.
Тут рівні всі …Багаті й бідні ,
всі разом - друзі й вороги,
поруч святі і дуже грішні.
Жили під сонцем як могли.
Хай судить бог , а не земляни
підправлю стрічку на вінку,
схиляю голову й з думками
я потихеньку далі йду.
Бачу сюжети по граніту,
на фоні зламаних берез,
обличчя контур радий світу.
Нещастя …чи хвороби прес?
І щось містичне - чи уява?
Відчув що знаю долю всіх.....
По всій алеї зліва й справа ,
я все про них дізнатись зміг.
Хоча й мовчать всі дати цифри
й блискучі фото мовчазні ,
на стрічках надписи вже зникли
розмили їх рясні дощі.
Турбують тишу мої кроки
і тануть в зелені в мій ріст.
Ще на папері ляжуть строфи ,
не мій ще час…Я тут лиш гість.
Піду на вихід в овал брами
мимо каплички для прощань.
Не завершив я свої справи ,
не перейшов смертельну грань.
Дякую!
