Ти падаєш до наших ніг,
Бо не навчився танцювати.
Ти викликаєш сльозосміх,
Бо знов не зміг створити свято.
Чи є минуле в твоїх снів?
Ким ти не був? Ким міг би бути?
Чи б ти не плакав в поготів
Якби сміялись з тебе люди?
Четвертий день твого життя
В мить обірвався безутішно,
став схожий на брудне сміття
Й усім крізь сльози стало смішно.
Жахливі ми, бридкі і кволі,
Бо здатні лиш на сльозосміх...
Але ж ти вмер з тяжкої долі
І знову впав до наших ніг!
