Я її відчуваю, як живу сутність, відокремлену всередині. Ми обидві є Божим сюжетом, кадрами з фільму буття. Вона - дівчина під рожевим шовком в плетених сандаліях. Легка й нестримна, занурюється з головою в пісок й створює воду. Закохана в подих, дівча щомиті плескає щастям з невичерпного озера й безперервно володіє життям. Вона надихає мої мегаполіси, стримує маленькі міста, ладує навколишній світ. Йому, Всесвітові, самотньо без неї.
Ми ріднимося. Іноді.
Спілкуємося щодня зранку. Коли вона розплющує очі раніше за мене й каже «привіт, я вже є, а ти?». Тоді, відклавши бездушні прокльоні на немОє майбутнє я посміхаюся - «Привіт!». Мить, і мене вже нема. Залишаю її в беззвучних сльозах на мокрих долонях. Може дощ? Душа спиняється, збирає в хустку й затихає в куті, щоб не бачили.
Хвилина щодалі й я – зникаю. Свідомо розчиняюсь в правилах сучасності.
Десь біля восьмої ранку гублюся в дзеркалі серед фальшивих огорток сучасного світу, розмальовую свою оболонку, щоб подобатись таким ж несправжнім. Ілюзорні закони існують. Тоді світ стає звичайним набором предметів, купою зайвого мотлоху, непотрібних хвилин існування, тому, що хтось колись так вирішив. За чужим законом чуже щастя.
Вона вигнанець з потаємних колодязів моїх запитань та записів в щоденнику чорним чорнилом. ЇЇ не може бути поряд, коли я відкриваю нічні двері тому, кому неможна входити. Душа тільки беззвучний спостерігач моїх безсмертних помилок. Там все цим сповнено. Вповільнений час для зради. Їй і Собі справжній.
Ми багато років разом. Століттями вимірюю партнерство. Душа сліпа. Я їй вдячна за це. Вона завжди повертається, як стара змокла собака. Дриґає лапами, розповсюджує бруд по моїй стерильній байдужості, щоб потім лизати мої ноги теплим шерхким язиком.
Приходить завжди, й прийде ще, скільки потрібно, бо завжди пробачає мені.
Для неї я – янгол і заслуговую бути. Просто так, задурно.
Для мене вона - та, для кого варто бути. Завжди вдячною. Варто б запросити її у дзеркало подивитись на мене після восьмої, хоча вона все знає. Бо вона і я є Божим сюжетом, кадрами з фільму буття.
