По той бік правди і брехні,
Життя і смерті, й переходу
Я опинилась на межі,
Мною небаченою зроду.
По той бік світла і пітьми,
Небес, і пекла, і драбини
Я хочу бігти, а не йти,
Але не можу, - ще людина.
По той бік всього і нічого,
Всього на світі й пустоти,
Штрихами доброго і злого
Я наближаюсь до мети…
Драбина є, насправді, не для всіх,
та панночкам МостЕнським - всюди раді,
в раю їх пригощають виноградом,
а в пеклі - пропонують сто утіх!
І тіко я, нуль сьомий вітер-псіх
сиджу на сайті тупо.
Сміх і гріх!
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Драбина є, насправді, не для всіх,
та для чувіх МостЕнських - всюди раді,
в раю їх пригощають виноградом,
а в пеклі - пропонують сто утіх!
І тіко я, нуль сьомий вітер-псіх
сиджу на сайті тупо.
Сміх і гріх!
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"чувіх МостЕнських" - це вже занадто, висловлюю обурення.
По той бік світла і пітьми,життя і смерті - поняття дуже вагомі, але більш зрозумілі, аніж по той бік драбини... Це вже занадтова фантастика! Це, мабуть, автору вдалося вийти на такий шедевр тому, що далі"людина" вимагала рими?
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, справа не в римі. Між небом і пеклом, зазвичай, є драбина. Це відома істина-міф.Тому це має свій сенс, а не просто вдало римовані слова.
Дякую.