Грайливо втікає у тінь
Із сопілкою Сонячний Пан,
А танцюючі Німфи чудні
Дістатись бажають хмар...
Залоскочуть листочком сумних -
Шкереберть всі думки про нудне,
Про асфальт, про машини і пил...
Посміхайся, мов хтивий Курбе*...
Роздягнись до найглибших глибин,
Твою душу впізнаю прозору і чисту,
Ароматну, немов апельсин
На дотик тугу й шовковисту...
Зірви смуток, мов бруд і ганчір"я,
Кинь у пащі голодних щурів
Віртуозно і легко зведу їх у прірву,
За межі прийдешніх світів.
Напряду тобі радісних снів.
Одягну тебе лиш у обійми
Світанкових і свіжих вітрів,
У мої поцілунки призивні...
Грайливо втікатиму в тінь -
Здоганяй мене, Сонячний Пан
Зацілуй, засміши, розімрій,
Притискай до трави, ні - до хмар!
* Одним из мастеров «высшего эпатажа»
был французский художник Гюстав Курбе
(Gustave Courbet) (1819-1877).
07.08.2010р.
ну й багаті ж ви на образи!!! 
ага, ульотно... 
