Цикл "Замальовки південної Польщі"
ПАСПОРТ
Тебе гортають мов цікаву книжку,
Несуть в кабінку й ставлять той квадрат,
А потім покидають кляту хижку,
Щоб власнику нарешті вже тебе віддать.
ВОГНІ.
Вогні! Вогні покрили все навколо,
Покрився шлях, немов в Молочний Шлях.
Здається, не побачу вже ніколи
Це місце, а можливо й рідний край...
ЧЄШИН
Містечко тихо розляглося по два боки,
Втиснулось поміж тих високих гір,
А річка десь біжить собі глибока
І ділить місто всім наперекір.
Такий кордон (така собі безодня),
Сталеві будні прикордонність поділив...
Великий пакт... Відчутнє щось холодне -
Хтось тихе й дике непомітно тут розлив.
***
Стиснув мене у жменю знову час,
Притис до стінки грошей на прощання:
Нічого в світі тут не йде від нас-
Ходім на вічне зберігання.
***
І знову в подорож несуть ті ноги
У Краків древній, де колись вже жив Піаст.
Такі є різні в Всесвіті дороги -
Знайти їм значення поможе тільки ас.
ВІСЛА
Лине Вісла у Краковських берегах,
Хлюпочуть хвилі гребенями в далеч,
Вода лишає слід все на руках
І далі лине повз старенький Галич.
КРАКІВСЬКИЙ ДОЩ.
Вечірній Краків опинився в водах -
Омивсь начисто пройденим дощем...
Такий могутній є цей дощ-володар,
Що мимоволі викликає в серці щем.
СУБОТНІЙ КРАКІВ.
Спокійний Краків й тихий у суботу:
Ніхто ніде собі так не спішить
І Вісла ніби кинула роботу:
Ще встигне в море та колись відплить.
КРАКІВСЬКІ МОСТИ,
Мости навік порили наскрізь річку
І дали нам можливість шлях свій вибирать.
Шукай дорогу в Вічність швидко:
Свій шлях потрібно, як п''ять пальців, знать.
УКРАЇНСЬКИЙ КОРДОН,
І знов кордон...Закінчується подорож,
Яка чимало насолоди принесла...
А теж принесла ще багато спогадів
І в душу спокій благодатний занесла.
Перемишль-Медика-Катовіце-Чєшин-Краків-Корчова
14.08 - 19.08.2007 року
СЛОВО
Щось шкребеться в душі моїй відчутно,
Спаралізовує усе моє єство,
А потім вибухає вибухом могутнім:
Це слово наше - сильнеє ж воно!
ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ
Стоїш пошарпаний вітрами на біг борді
Такий задуманий, крилатий і сумний
Й такий святий та дещо гордий...
А в серці присмак полину гіркий.
***
Я ще знайду покликання для себе
У цій всебічній охололій тишині,
А я іду упевнено до тебе -
Ти моє щастя, що жевріє в далині.
***
Чому не можна леко у житті
Про почуття своє сказати,
А тільки сором тягне в комиші,
Щоб знову язика мені зв''язати.
Моя кузня.
Ламаю, кришу, все слова складаю
В слухняні рими наболілі в голові
І десь неточності якісь стираю -
Стараюсь у серцях топити лід.
***
Я вже знайшов покликання для себе -
Це сльозочисте і правдиве слово:
Воно ж могутнє.З розуму зведе
Великих вбивць й пройдисвітів медових.
Вірші спонтанно люблять поставати,
Коли думки себе вивищують всерйоз
І люблять понад морем чайкою літати,
Щоь потім дивний видумать курйоз.
***
Усе однак змінилось кардинально,
Подало перспективи в майбутті
І я інакшим став уже ментально -
Менеупевнено вперед життя веде!!!
***
Я проковтнув часи великого нещастя
Й упевнено у яму вже минулого зарив
І те майбутнє перейшло у мої власті,
ЩОб я нарешті мрії враз свої здійснив.
Завкаф.
Чому так тягнеться цей світ в несправедливість,
Чому ви брешете заради вихвалянь,
А потім стаєте занадто мстиві,
Щоб навіть порошинку розтоптати об асвальт?!!!
Дикунка.
Вона слизька, скляна і неприємна,
Занадто мстива, лика й неприродня-
Харчується слізьми студентів невід''ємно,
Бо завжди є голодна до нещасть холодних
Драгоманова, 17
В бібліотеці, як завжди, є тихо,
А кроки людей віддають голоси
І та прохолода книжкова правдива
У мріях по небу нас може знайти.
25.09.2007 року Львів
***
Вже місяць навчання на дворі минув
І кличе майбутнє в нові поривання.
Я волю в неволі байдужій здобув -
Тож дайте здіснити свої сподівання!
Вибори-2007
А вибори пройшди і непомітно
Пішли в історію на вічне забуття.
Колись були часи недобрі й непривітні -
Всі ж вибори до кращого в державі майбуття.
З думи упівця.
Минули дні, минули довгі роки
І дише в скроні біла сивина,
Зробились тяжчими вже мимоволі кроки,
Але постійно сниться ця за волю боротьба...
Незабутнє
Зомлів той час непитого літання
І кришиться над лобом квола сивина,
А я тут збожеволів із надмірного чекання -
Тебе єдиної давно таки нема...
Melanholic
Здається, що минулися студентськії літа,
Хоча ти ще студент на п''ятім курсі
Та час останіх днів нас кличе до кінця,
А серце плаче за роками в вузі.
Внутрішня краса
Шукай не зовнішню, а внутрішню красу,
Бо зовнішність оманлива бува часами:
Ти ніби гарний, чистий, мов роса -
Всередині ж все вкрито гниллю й павуками.
Злодіям
Здурів цей світ від блисоти кайдан
І славить вбогість розуму сволот
Й не бачить світла від отих султанів -
Тих превелебних мужів, що окрали свій народ.
Непорочність
Хтось каже про полюцію думок,
Ерекцію шукає між рядками:
Кохання ж вище лине од зірок -
Воно є непорочним вже віками.
Обрані
Не ми, а рими вибирають завжди нас -
Ми їхні слуги - юності жерці.
Ми вічності складаємо каркас:
Такі аскети, скептики, ченці.
Тільки вперед.
В житті не так проводяться жнива -
Вони в скорботі часто вже минають.
Надія може ж залишається жива
Та дії вперто серце теє крають.
Здається, світ повстав навкруг мене:
Одні вовки у блиску зуби скалять,
Але надія в серці вперто ще живе
І вороги це добре відчувають.
Проте здаватися є смішно в півпуті -
Мене надія у походах зігріває,
А ризик завжди буде у житті -
Без цього серце чисте зогниває.
Осяяні снігом.
Усе в густий пірнуло снігопад
І видно тільки небо в променях сніжинки.
Таке видовище - найкраще із відрад:
За це є варто жити й не годинку.
У передчутті зими.
Вже осінь грюкнула собі дверима
Та, взявши із собою часу шаль,
Десь подалась із легкістю незримо -
Зима ж покрила світ цей у вуаль...
Львівська зима.
Прийшла зима на львівськії дерева,
Колише сніг те гіллячкр в садах,
Хрумтить підошва об скориночку веселу...
Усе втонуло в кольорових снах.
Минучість світу.
Мільйони років вже пройшли, а ми
Недавно народилися на світі.
Ми встигли спілкуватися з людьми,
Проте попали до диявола у сіті.
Ми встигли вже побачити усе:
І смерть нам заглядала наполегливо у вічі...
Мільйони друзів ця небога понесе,
Допоки ми побачимо цей фініш.
Мільярд життів, мільйони клятих років:
Один, десяток, сотня і нема -
Нема нас вічних. Чути смерті кроки...
Минає літо, осінь і зима.
Минає все, що може ще минати,
Весна минає, повінь все знесе,
Що може знести у пориві та зірвати -
Життя іде. Життя іде...іде...
Цикл "Новорічні сподівання"
В очікуванні свята.
А день лишився до отих хвилин святкових
І скоро Рік почнеться вже Новий
У барвах райдуги і пурпурові
Збуватимуться мрії, мов у гарнім сні.
29.12.2007 року Львів
У світле майбутнє.
Ми все не встигли в році цім зробити,
Проте я сподіваюся на щастя в майбутті -
Пора робити, а в житті цім гнити
Не моя, знайте, буде це біда.
30.12.2007 року Львів
Очікування
Неповний день до Нового лишився
І в трепеті все б'ється серце це хутчіш,
У паузі чекання світ чомусь спинився,
А ми чекаєм свята у цю ніч.
31.12.2007 року
2008
Новий Рік прийде скоро вже до нас
І принесе надію він своїм новім мішку
У краще майбуття, у кращий час,
Бо неприємне має залишитися в кутку.
31.12.2007 року Львів
Недарма
Ми вже знайшли середину в собі,
Щоб потім клопотів ніхто ніде не бачив.
Недарма проминули в розважаннях дні -
Життя таких в нас ще не раз відзначить.
1.01.2008 року Львів
У Році Земляного Щура
Уже прийшов на світ цей Новий Рік
І що він принесе? Ніхто не вартий знати:
Чи принесе нам слави тої пік,
Чи кине у болото зогнивати?
3.01.2008 року Львів
Віра
Живим є той, хто вірить щохвилини
У Бога, Будду, щастя чи любов -
Важлива віра в щось у кожну днину -
Вона нас надихає до нових пригод.
5.01.2008 року Львів
Дурні!
Цей світ все лиже сраку олігархам,
А дикі хлопці ржуть із тих лохів -
Масони розвелися в запіканках,
А люди далі лижуть дупу... Лопухи!
6.01.2008 року Львів-Сокаль
Cвітовий Балаган
Світи ідуть у безвісті просторі,
Ідуть у безвість часокаяття...
Життя ж продовжує бурлити пречудове,
Все гострячи увагу шостого чуття.
Трансплантовані
Живеш у стилі дотику буття
І пишеш кров'ю неісторію чвою.
Ти ж постмодерні трансплантоване дитя
Постійно пишеш вірші у боях...
Бурлескний постмодерн
Летить усе у безвість споконвічну,
Куди ніколи не вбіжить собі олень.
Живе людина в безвісті. Лиш вічно
Ніхто не думає про власну смерть.
Ніхто не думає про чесність і гидоту,
Кидає нам із безвісті сюди.
Ніхто не думає про власну цноту -
Лиш насолода береже тим власні сни.
Мораль нікому вже не є потрібна,
Вона давно лежить на смітнику,
Лиш лестощі скрізь виливають принагідно,
Щоб пістолета витягнуть із кобури.
Уже ніщо нам не потрібно на сім світі -
Лиш секс на думці. Синій модернізм
Нам все дозволив: "Пити й бити" -
Такий у постмодерну є девіз!
15.01.2008 року Львів
П'ятий
Вже п'ятий рік я дружу із віршами.
Їх творю в болі, щасті і завжди
Вони мене підносять попід небесами,
Щоб врятувати від нещастя, від біди.
19.01.2008 року Львів
Слава
Ми йдем до слави тої надто часто
Та слава всіх слабких вбиває наповал.
Для неї є потрібні сильні і відважні -
Рішучість й дія нам зведуть залізний вал!
30.01.2008 року Львів
У мандри
Вже вітер кличе в далечі мене,
У мандри світом мої думи линуть.
Я хочу відірватись від землі та під дощем
З Зефіром в мандри простором полинуть.
31.01.2008 року Львів
***
Вже сутінки насунулись на дивосвіт,
А ми з тобою у розлуці линем
Одне до одного. Зустрітись серед віт
Я прагну мила нині із тобою.
31.01.2008 року Львів
Лютий
Лютий знов на ногу людству наступив
Й приніс сюрпризів в високоснім році.
Я світла з кубка сонця не надпив,
Проте чекаю щастя вже на тому боці.
1.02.2008 року Львів
***
Ми йдем із піснею до тої перемоги.
І пісня в світ в натхненні заведе.
Без неї світло потьмяніє. До знемоги
Це щастя в пропасть вічну відійде.
5.02.2008 року Сокаль
Кохання самотнього лебедя
Моє кохання так до тебе лине
У цих просторах дикого буття.
Кохаю мила я тебе щосили
І не передать мені кохання на словах...
5.02.2008 року Сокаль
Втрата
Вже все... Вже все... Кінець... Таки Омега...
І не вернути нам бурхливого життя.
Пішов зі світу кращий мій колега -
Найкращий друг дитинства...Каяття...
7.02.2008 року Сокаль
Буг
Розлилась річка навкруги Сокаля
І лине в далечі розбитих ліхтарів.
Життя пливе поволі ніби далі
У плавні тихі та в обійми комарів.
8.02.2008 року Сокаль
Прилинь!
Я янгола зустрів тамтої ночі,
Зустрів і миттю милу загубив...
І де поділись ті прекрасні очі.
Які люблю, назавжди полюбив.
А так прекрасні очі не зникають
І линуть в світлих снах до мене мила.
Я хочу. щоб ти знала, що одну тебе кохаю -
Моє ти серце аж до смерти полонила.
Прошу, прилинь з уяви у реальність,
Прилинь, кохана! Так тебе люблю.
Ти принеси душі моїй велику радість.
Бо без кохання, мила я себе уб'ю!
9.02.2008 року Львів
Спинись!
Це все так втомлює: біжиш і метушишся.
Кудись летиш на злам чужих сердець -
Куди, людино, ти собі спішишся,
Який тобі потрібен з світом герць?
Ти відпочинь, присядь хоч на хвилинку,
Води попий, поїж чогось хоч раз,
Почисть з дороги попилюжені ботинки -
У тебе, хлопче, ще лишився час!
Та ні. Не слуха. Далі він біжить -
У перегонах з світом хоче бути першим.
Для нього не ввірветься волі нить -
Він буде першим серед перших.
10.02.2008 року Львів
***
І знову в путь... Вже стелиться дорога
Та кличе довголітній сивий Львів
До того рідного ряснянського порогу,
Однакл сум у душу глибоко засів.
30.04.2008 року Сокаль
Друже!
Мій сивий Буг! Приїду я до тебе,
Коли розмиють твої води береги,
Коли змужнієш й наберешся сили -
Я повернусь до тебе з чужини!
30.04.2008 року Сокаль
Друга світова
Навіщо нам сидіти над руїнами старими
І бачити нестримний біль у головах.
Ми кличем кращий час. Живими
Лишитись не дамо тим ворогам!
9.05.2008 року Червоноград
Пихатим
Герой героєм умирає. Тільки часом
Буває падло дике серед нах
І ніби мудрий на своїм прудкім Пеґасі
У звершеннях літати він привик.
Та гордість розпирає тих учених -
Їх мудрість роздирає на боки -
В середині ж з них більшість є така зелена:
Від злості в іскрах сипляться вони.
Вини ж себе так генієм вінчають
І кажуть, що вже вивчили давно усе -
Насправді в популізмі ті літають -
Теорії ж їх діють навскоси.
Таких ненауковими назвеш братами -
Їм тільки слави на сніданок подавай,
Дорогу в лаврах ти вінчай в пік слави,
Отрути критики ти сам же випивай...
Однак як дивишся на наших науковців,
То так плюватися аж хочеш навкруги -
Їх пиха розпирає й нетактовність,
А більш нічого не цікавить цих крутих!
15.06.2008 року Львів
Ще живий!!!
Я ще живий. Я мучусь та не каюсь
І тільки в сутінках дозволю дикий рик!
Я ще живий! Неволі уникаю,
А ще не раз так буде, ще не рік.
Я ще живий й вмирати не збираюсь,
Здаватися не буду на тяжкім путі!
Я ще живий, бо смерті уникаю =
Я зможу вихід з труднощів знайти!
Я ще живий і прагну жити вволю,
Я ще покажу світу майбуття!
Я ще живий, бо я іще на волі -
Таки безсмертним буде це буття!
Я ще живий!..
16.06.2008 року Львів
Цикл "Гірський чугайстер"
Гірський дощ
Дощить в Карпатах так сьогодні
І з гір все кличе буря синю даль.
Хребет парує теплий чи холодний,
Й гора, неначе, загорнулася в вуаль.
26.07.2008 року с. Гребенів, Сколівського району, Львівської обл.
Опір
А Опір піниться і бавиться камінням,
З корінням вирива дерева на шляху,
А гори десь шукають сонячне проміння
І ловлять хмари ген-ген уверху.
27.07.2008 року с. Гребенів, Сколівського району, Львівської обл.
Цикл "Одеська панорама (всяке)"
У даль
Рушаєм тихо. Кличе в даль дорога
І щось шкребе далеко у душі.
Втікає шлях від рідного порога,
А тут повсюди кляті комиші...
В дорогу
Прощаємось з тобою, милий Львове -
В Одесу стелиться сьогоднішній мій путь,
Проте повернуся до тебе, друже, скоро:
Коли плоди алички опадуть.
Пляж
Бушує море. Хвилі рвуть скрізь берег
І кличе чайка діточок своїх,
А човен носом тихо хвилі оре
І дивиться на пляж удалині.
Ніч
Бліденький місяць з неба поглядає
На тихе море біля диких островів
І тліють зорі над цілющим гаєм,
А чайки ждуть нового дня поблизу берегів.
Спокій морського склепіння
Склепіння стелить ті навколо срібні зорі,
Які показують зорогу на шляху.
Життя попало у блакитне море-
Тут штиль, там спокій уверху...
5-15.08 2008 року Львів-Одеса-Крижанівка
ID:
204962
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 09.08.2010 07:42:58
© дата внесення змiн: 09.08.2010 07:42:58
автор: jaryj
Вкажіть причину вашої скарги
|