І ось заплакані вікна -
мокрі, солоні, затьмарені...
Кожна краплина вслухається
до грому, до вітру, до протягу...
То ти вже йдеш -
кроки, кроки, кроки...
Ні парасолі, ні спекотні будівлі
Не дають такого прихистку,
затишку, спокою, ліні...
Як твої сильні руки.
...рухи, рухи, рухи...
Знов на ді мною розкриваються
крила, небо, безмежжя...
Це твої долоні огортають
милують, ваблять, шліфують...
Я - скрипка!
Скрипка у твоєму футлярі...
Мої нерви оголені саме тобі -
розіпнуті, чекаючі, живі...
Я смичкозалежна від дотику -
віддана, звучна, наповнена...
Виймай з мене душу -
торкайся, пести, згнічуй...
Запліднюй простір звуком -
акорди, синкопи, триолі*...
Я народжу симфонію тобі
любовну, пристрасну, надривну...
Я - скрипка!
Смичкозалежна скрипка -
глибока і тонка...
І ось воно - небо !..
* музичні терміни
10.08.2010р.
ой, несамовито... А я думала самевіто 
Дякую за високу оцінку і від читача 
І від поета 
