О рідний край, о радосте моя,
Мій степ, мої поля, моя діброва.
Тебе кохаю я, моя земля.
Як палко я тебе кохаю, Рідна Мово!
О, Рідна Мово, ти мій найбільший скарб,
Моя душа і серце, радощі й печалі.
У тобі так багато різних фарб,
Я буду берегти тебе надалі.
О Мово, ти пройшла через віки,
Охрещена ти кров’ю і сльозами.
Але недарма бились козаки,
Щоб ти не вмерла, щоб і досі була з нами.
О Мово, ти є шлях в у цім житті.
Тобою я живу і буду жити.
Ти є святиня й всі твої слова – святі.
І я готовий аж до вік тобі служити.
Благословенна будь любов моя,
Бо Мова – то зерно в душі людини,
Бо линеш ти як пісня солов’я.
І я люблю тебе все більше щохвилини.
І щогодини, і щоднини. Я люблю!
Кохання це у серці, як надія
На світлу і яскраву доленьку твою
І те, що стане істиною мрія.
