Він був народжений для того, щоб померти,
І в скронях в нього оселився страх.
Хоч він ніколи не боявся смерті,
Та щось його бентежило в думках.
Щовечора, зайшовши до кімнати,
Ходив від темних стінок до вікна.
У серці сил не було покохати,
Аж доки не з`явилася Вона.
Вона неслась так легко і невинно,
Що викликала в натовпі фурор.
А він дивився в неї, й щохвилинно
Слизька гидота виступала з пор.
В її очах жив щирий сум кохання,
І радість днів, які давно пройшли.
Та їх обох схопило здивування,
Коли у серці одне одного знайшли.
Вона взяла його в свої тремтячі руки
Й повела на дорогу каяття.
Тепер вони б не винесли розлуки,
Бо їхні поєдналися життя.
Вони – народжені для того щоб померти,
І їх любов`ю гріються серця.
Їх голови – сиді, їх лиця – стерті.
Але вони кохають до кінця.
