Мої емоції,
мої юнацькі схильності,
моя незрілість,
невміння правильно
вдарити лівою-
моя самозакоханість
Тобою.
Моя жіночність,
моя турботливість,
брутальність,
необдуманість.
Кидає Тобі карти в руки.
Зіграй зі мною
у флірт
і чашку кави,
шо залишиться в Твоєму горлі
поцілунком.
Моє " Ти" набрало таких
інтерпретацій.
В мене сентимент
на людську доброту,
імунітет на залицяння.
І страх перед Тобою.
Журба-вона-кохання.
Ах! Як це банально
і витончено,
виціджено, наче парфум
із квітки.
Звідки?
В мені стільки
мелодики?