Красивий день.. Весь час сяяло сонце… Було так тепло, мило, добре… Дуже затишно.. Літали пташки, а за ними малесенькі пташенята.. Я вловлював кожен змах їхніх крил.. Він ніби ще додавав тепла моєму настрою… Тихий літній вечір.. Озером пливли лілеї.. багато, дуже багато.. кожна з них була особливо красивою, але всі такі білі-білі… Згадується казка про Білосніжку…А лілеї пливуть далі.. Ось, вони наближаються до мене.. Я, радіючи, усміхаюсь.. Лілеї – найкращі мої друзі.. Вони, ніби зірки на небі… Такі ніжні… Кожен пелюсток ховає в собі тисячі сонячних променів.. Коли піднести руку до квітки, то навіть відчувається легеньке тепло.. Ніби такий ніжний дитячий подих… А відчувши це тепло, появляється відчуття, ніби ти можеш літати.. А декого лілеї вчать кохати.. Кохати по справжньому.. Ці квіти – наче лікарі, вони вміють виліковувати людей від найрізніших хворіб.. Особливо тих, які колись кохали, а тепер розчарувавшись у всьому, кидають навіть старих друзів, залишаючи на своїй поверхні лише оболонку, що тільки награно усміхається… Такі люди вже не можуть заплакати від щастя… А лілеї – вічно щасливі чарівні створіння – вони допоможуть… Лілеї дають віру у щастя та кохання кожній людині.. Я схилився над однією з них.. Відчуваючи тепло заплакав. .Сльозинка скотилася з мого обличчя, впала на пелюсток, блиснувши на променях вечірнього сонця та знялася високо до неба… Ось звідки беруться зірки… Так хочеться полетіти слідом за сльозинкою.. Туди високо-високо.. Там почуватимемось в безпеці.. Там ніхто нас не скривдить, сказавши ні… Відчувати неймовірне щастя…Так як колись… Хочеться… Грають старі мелодії.. Моє життя прекрасне… Моє кохання пахне пелюстками свіжо зірваних троянд.. Якийсь куточок у глибині моєї душі все таки залишився квітучим.. Щастя всередині тебе… А ти літаєш над ним… А лілеї.. вони завжди будуть цвісти…
22 липня 2008 15:20
внутрішні спостереження 
