27 листопада - Запали о 16:00 свічку пам`яті жертвам Голодомору.......
Треба встати і вийти, встати і вийти
Нову свічу запалити...
Віктор Морозов
Вони вмирали, бо не вміли покорятись,
Бо працьовитими лишалися віки,
Царям не вміли чітко поклонятись
І не робили діти, як тепер, гріхи.
Вони невинно умирали за свободу...
Росли, раділи, грались у садку,
Співали про батьків своїх, природу
І не чіпали владоньку гидку.
Однак комусь це муляло до скону
Й схотів свободу в рабство покорить...
Прекрасне - це єдина перепона,
Аби людина в горі залишалась гнить.
Й почали голодом батьків, дітей морити,
останнє забирали з-під змарнілих рук!
Кати народу не давали жити -
Постійно раді завдавати мук!
Таке життя... Кати тепер при грошах -
Не всі умерли. Ще лишилися живі.
Вони пухнасті, тихі і хороші -
Такі же брали участь у різні!
Проте ми завжди будем пам'ятати -
У наших душах прадіди живуть.
Нехай же насолодяться змарнілі кати,
Проте своє отримають, коли умруть.
26.11.2010 року Львів
Моя душа плаче. У мого діда померло 4 братика і 2 сестрички, а також батько. А скільки їх всього, в цій темній книзі...
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумно. Потім в 1939 році мого прадіда вивезли в Сибір з родиною (прабабця і 4 синів). Його за українскість і прабабу там згноїли на отруїли зараженою водою. Наймолодший син помер, маючи кілька місяців, а решту дітей забрали в дитбудинки. Отакий то "совєцкій мьод"
Мои предки очень глухо и неуверенно рассказывали об этом. Они боялись? Да х*й там! Деду-то после лагерного восстания чего бояться было? Всё самое худшее... А может, потому, что было и в голоде 33-го, и 47-го что-то потустороннее, ритуальное. И это пугало.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Західну Україну це не зачепило, проте - це був цинічно зазделегідь спланований геноцид українського народу. Люди не хочуть говорити, бо були свідками масового канібалізму, що не забувається ніколи. Страх перед могутністю влади не давав людям говорити про ці страшні роки