От я не знаю як виглядають ангели…Та напевно ж так як і мають виглядати. Але не думаю, що у них є крила, хоча такими вони були б значно гарнішими. Та й мати крила досить зручно, й не тільки тому що можна цілий день збирати в кишені хмари, а ще б від них віяло затишком восени, та прохолодою влітку. Та все ж крил у ангелів немає…
Брудні легені раз по раз вибухають пекучим повітрям. Гаряча кава корицею лоскоче носа. Чорне скло ховає світ за пазуху. Вологі, пропахлі пилом стіни. Очі погано розрізняють кольори. Сірий. І разюче світло маленького вікна в душу.
Я ніколи не бачила ангела. Тільки відчувала. А можливо тільки думала, що відчувала. А мабуть це через те, що у ангелів немає крил.
Під ногами пеститься біговиця. Над головую не вгавають пучки світла. Занадто складно керувати поглядом. Важкі легені штовхають подих донизу. Та сліпі очі хапають світло за руки. А втім зробити рух страшно. Вгору, вниз? Страхові неважливий напрямок…
Ангели уміють літати. Хоча й не мають крил. І я знаю, що ангели є. Навколо. Поряд. Дихання їх приємне. Погляд різнобарвний. І кишені повні хмар.
