Наш час зненацька так настав - крила опускаю,
Без тебе, без твого тепла, більше не літаю.
Ходжу - марю по пустій Землі, тебе одну шукаю,
Як примара ночі уві сні, ледь наздоганяю...
Як важко знати те, що ти зовсім інша стала,
Як важко знати те, що я став для тебе іншим.
Так любила, а тепер слова інші вимовляєш,
У, яких сказала ти мені "Більше не кохаю"
Мене благаю мила не забувай, Я твій вітер з гаю,
Я твій чарівний ліс, твій сон, ледь у серці тримаю.
Але після трьох останніх слів, падаю - зникаю!
Шкода знати, що помер в мені ангел твого раю...
Ти знай ніколи не будеш одна - це запам*ятай,
У тебе є друзі, робота, сім*я - персональний рай,
У якому завжди все цвіте, у якому сонце,
Промінцем тепла міцно береже, щастя під віконцем...
