Талант живий, та я вже, мабуть, мертвий
В календарі затер весняні дні.
Я ще живу, щоб здать самопожертву,
Щоб малювати вірші нескладні.
Кохати бачу я вже розучився,
У рідної вже зморшки на лиці.
Від роду ненормальним я з'явився -
Безплідний дар і знаки на руці.
Колись я вмів шукати скрізь розради,
Що щастя тут я кожен день гласив,
Та не пройшло і півснопа декади,
Як смуток мене в хату запросив.
І я пішов, я навіть витер ноги,
Хотів крізь вікна бачити пейзаж,
Але так чорно, що не видь дороги,
Де я покинув клятий екіпаж.
Проста проблема видна з усіх боків,
Куди не глянь - байдужість на лиці.
І всі від мене вже за вісім кроків.
Безплідний дар і знаки на руці.
Гряде кінець, бо збільшились проблеми.
Глобальний цар - природа - канібал,
Мене тихенько знищить без дилеми.
Таким трагічним буде мій фінал.
