Пусте село, навкруги все темно й сіро,
І у хатині чути тихий плач.
Це плач дитини, яка утратила сім`ю і віру,
А плакати її примушує палач.
Прийшли чужинці в дивних формах,
Й забрали хліб, увесь, що у них був.
І ці чужинці в дивних формах,
Виривали колоски із рук.
А він, диктатор,все вдавав,
Що на Україні все в порядку,
А їхню їжу закордон продав.
І з закордону отримував подяку.
А на Україні діти голодують,
Їдять усе те, що бачуть на дорозі.
А на Україні люди помирають,
І не зайшовши в хату, впавши на порозі.
Куди не глянь, кругом померлі люди,
На подвір`ї, на дорозі на полях.
Куди не глянь, лежать вони усюди,
А з ними діти зі сльозою на щоках...