***
Я заплету тугу косу прощання,
Щоб вітер вже розшарпати не зміг!
Не вберегло свого вогню кохання,
Розпорошилось в далечі доріг,
Де степ широкий заграє із небом,
Де маки, наче поцілунків смак…
Навчуся жити в світі цім без тебе:
Коса туга - найперший тому знак!
І тільки стрічка - подарунок сонця -
Ще сипле іскри хмарам навздогін,
І зазирає в пам’яті віконце,
Де за коханням не змовкає дзвін...
(11.2.12)
Рішуче,впевнено і самодостатньо.
І тільки стрічка - подарунок сонця -
Ще сипле іскри хмарам навздогін,
І зазирає в пам’яті віконце,
Де за коханням не змовкає дзвін... -пам'ять не дає нам спокою...
прекрасна, досконала лірика несподіваний цей образ туго сплетеної коси, як символу твердості прийнятого рішення... і маки,і степ вільний, нічим не обмежений, і небо над ним без країв... і віконце. і... -- "За ким подзвін?.." ("По кому звонит колокол?..") -- настрій, стан -- усе пластично і гармонійно... і в живому русі... і характер...