гумореска
Колись,у сиву давнину,
На наших землях,і поляків,
Жили собі одважні даки
І з Римом вели все війну.
Сиділи,ген,під річку Серет,
По правий,правда,її берег.
Зате на заході ген,ген.
Відважні були,що й казати.
Уміли добре воювати,
Якби ж то ворог був не Рим.
Були вони все ж хлібороби
І жили собі досить добре,
Та все пішло у дим.
Римляни землю плюндрували,
Що ухопили - все украли
І вимагали данину.
Та не на тих вони нарвались,
Бо даки добре захищались,
Та били римлянів не раз.
Однак,і їм перепадало.
Залили римляни їм сала,
Аж нище спини припекло.
Щось треба було вирішати,
Щоб якось римлян налякати
І спекатися враз.
Мізки ламали не годину,
Уперто скубали чуприну.
(Ще '' оселедців '' не було).
Та не були вони стратеги,
Хоч в полководці ждали черги,
Та то вже інша річ.
Наради часто відкладали,
І добре,значся,спочивали,
Та пили могорич.
Та й і нема де правди діти,
Таки уміли вони пити,
І закусити теж.
Найпершим було,звісно,сало,
Воно чудово так шкварчало,
Ну,а на друге вже бичок.
Пішло бичків тих мать не мало,
Та й сало майже вcе ум`яли.
За могорич,я промовчу.
Однак,прийшло таки похмілля.
Тут вже жінки носили зілля.
Найперше - то розсіл.
Потрохи вигнали розсолом
І могорич,і пересоли,
І сало теж.
Тож згадували,що робили,
Коли горілочку цідили,
І було що.
Враз,пригадались молодички,
З яких,чомусь стягли спіднички
То й дивувалися,чому?
Найбільше,правда,пристидились,
Що,бач,за них вони побились.
Наклеп,та й тьху!
Однак,добренько потерпали,
Щоби жінки часом не взнали,
Бо вийде пшик.
Тоді викручуйся,як хочеш.
Однак,як хто тобі навроче,
То й і на рівному впадеш.
Бо ті,з рум`яними цицьками,
Що тут крутили задницями,
Розтринькали усе.
Вони,негідниці,хвалились,
Що хлопи,бач,за них побились,
А пропади і згинь!
Жінки про все оте дізнались,
Про що повії похвалялись.
Дали відкоша й край.
Сердешні,навіть,не кричали,
Лише тихенько скавучали,
Яка ж ганьба!
Вони,звичайно,все б простили,
Якби ті шльондри не тренділи,
А так - нізя.
А раз було не до параду,
Згадали знову про нараду
І к чорту могорич.
Сказав таке хтось,мабуть,здуру,
Одначе,пити цю баюру,
Будемо опісля.
Тому пішла нарада жваво.
Ніхто не квапивсь,як бувало.
До дому - зась.
Хоч довго голови сушили,
Та знов нарізно порішили,
Як було і завжди.
Оті,що були похитріші,
Тікать зібрались поскоріше
Подалі геть.
Та більшість все ж таки сказала,
Що,бач,ганьбу би з того мала,
Що треба римлянам піддать.
Тому вже треба готуватись,
До зброї разом дружно братись,
Ополчення зібрать.
ID:
325304
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 26.03.2012 20:49:36
© дата внесення змiн: 30.03.2012 11:30:49
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
