Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Сянська: я востаннє… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ svit, 04.06.2012 - 19:33
далебі, щоб в останнє!ти не сонце, усіх не зігрієш... зустрічання-розпука-стрічання... все то - гуни, бо грішні ми, грішні... кров - не пасока персів в тарелях, пергідролем не зАймеш аорту!.. отже, швидше вертайся! валєра. бо без тебе тут сумно до чорта...(( Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще сторінок зупевно зо три,бо чорнила на більш не настарчу... сподіваюсь, що з весту вітри злого мені не накрячуть. а дим літака – то не цинковий пил, а так, - лиш небесна манна, мені не забракне, ні віри, ні сил, вертатимусь... дякую... Лана. Віктор Ох, 03.06.2012 - 12:46
Все колись буває востаннє.Я теж хочу піти на вислугу, щоб більше не заповнювати журналів історій хвороб. Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... і перейти до заповнення щоденника просто життєвих історій...
Андрій Яремко-Ярий, 03.06.2012 - 12:07
Тут, не будучи хіміком, не все зрозумієш Вірш класний! Хлор знаю, пероксид - знаю, а от форзиції - заставило глянути у всесвітню павутину
|
|
|